День сто двадцятий

На Осокорках тихо, у мене все гаразд. Надвечір бачив яскраву веселку. Зранку чи то працювало ППО, чи то пориви вітру у вікна (ще один звук, який легко сплутати).

Гарячу воду врешті дали. Тепер чекаю на перемогу.

Дев'ятий назгул

Цієї ночі дивився художні сновидіння, кілька цілком придатних сюжетів. Наприкінці наснився фанфік на Толкіна:

Один з людських королів, яким Саурон роздав перстні, виявився обережним, подивився на трансформацію колег і власним перстнем практично не користувався, тож не розтілився і помер людиною. Століття по тому перстень знайшов злодій, який грабував могилу, швидко зрозумів переваги перстня, і ось саме він і став дев'ятим назгулом. З того часу живе біля Саурона разом з іншими назгулами, розважається тим, що за давньою звичкою тирить цінні речі (насамперед у Саурона). Саурон його не любить. Час від часу посилає на стелс-місії.

Метапотреби

А.Маслоу, який запропонував термін "метапотреби (метамотивації)", нарахував їх аж чотирнадцять. Це круто, але незручно для практичного вжитку. Я б згрупував їх у чотири базові метапотреби (якими, до речі, можна замінити політично сумнівну динамічну концепцію особистості):

1. Потреба у безпеці; сюди ж: у передбачуваності, розумінні, структурі, порядку, контролю.

2. У приналежності (до чогось більшого); у стосунках, спілкуванні, прийнятті.

3. У досягненні; у змінах (себе та оточення), побудові, визнанні, маніпулюванні (у загальному, конструктивному сенсі).

4. У враженнях; у зацікавленості, дослідженні, спогляданні.