День п'ятсот вісімдесят шостий

[andrzejn]

На Осокорках тихо, у мене все гаразд.

Повітряні тривоги о четвертій ранку – це зло. Сон тоді вже досить чутливий, щоб прокинутись від сирени, а заснути знову важко. До того ж спрацьовує пам'ять про минулорічні обстріли інфраструктури, які почались з жовтня. І хоча зараз нема ніяких ознак, що Росії є чим повторити, а все одно рефлекторно дослухаюсь, чи не летить.

Чекаю на перемогу.