День сьомий

Знадвору туман та дрібний сніг. Бої в Києві точаться з північного напрямку, до нас на Осокорки все ще не докотилося.

Втома трохи відпустила, запалилась холодна фонова лють. Пам'ятаю з часів Майдану та окупації Криму з Донбасом, що оця топка тепер горітиме собі багато місяців поспіль.

Завершив перенос лендінга з Tilda. Наразі росіяни не отримують від мене гроші ні за що. До речі, щодо грошей. Готівки у мене ще досить (назбирав до літнього інтенсиву), а от на картці майже закінчились. Собі їжі куплю, а переказати хоч близьким, хоч армії – йок. Термінали не працюють, доступні відділення банків не працюють. Як поповнити картку, незрозуміло.

Випадково трапив до обговорення в пості однієї жінки з Москви, що в інтернет зараз зайти не можна – всюду таргетована реклама показує фото та відео війни в Україні, лякає близьким обвалом економіки тощо, надає хибні перебільшені новини. (Слава українським кібервійськам!) Отже, каже, навіщо все це, то ж Путін винний, навіщо зачіпати простих громадян? Їй на ту українську пропаганду вже дивитись відразливо та моторошно, вже навіть не хочеться в думках підтримувати українців, бо то вже занадто.

Тихо зачинив вікно, пішов. Дуже вас розумію, росіяни, кого вже нудить від настирливих нагадувань про війну Росії в Україні. Нам тут теж все це огидно та моторошно, ми б теж воліли всього цього не бачити. Але нас, бля, ніхто не питає. Тож дивіться, буде що малим дітям потім розповідати.