Уповзище

"Після 50 років призиваються лише ті, хто має дефіцитні військово-облікові спеціальності, заявив член оборонного комітету Веніславський".
https://news.liga.net/ua/politics/news/pozytsiia-viiskovoho-kerivnytstva-v-ukraini-diisno-obmezhyly-mobilizatsiiu-cholovikiv-50-ale-niuans

"Чоловіки віком 50-60 років можуть бути мобілізованими ЛИШЕ за окремим мобілізаційним розпорядженням".
https://t.me/oleksiihoncharenko/43635

Мені 53. Але у мене дефіцитна ВОС. Але я до неї вже не придатний за здоров'ям. Але мене можна (теоретично) перепідготувати на іншу ВОС. Але інші – не дефіцитні. Такі справи.

Обережно видихаю.

Я все ще дещо очманілий. Минула доба розпочалась у мене о 5:00 22 серпня, коли я встав, щоб встигнути до ТЦК на відправку, і завершилась біля 12:00 23 серпня, коли я опинився вдома. З цього часу я так-сяк надрімав в сумі години дві.

Зі своєї групи я був чи не найстаршим, але не набагато, основний контингент – це 45+. Їхали довго, прибули на місце о 17:00, і почалось наше оформлення, яке тривало десь до 23:00. Коли надійшла моя черга, командир навчалки похитав головою над моїм списком хвороб, потім над ним похитала головою медичка, і сказали вони, що ще подумають. І раптом, коли вже після відбою я намагався задрімати в наметі на двадцятерих, мене висмикнули і посадили на зворотній автобус до Києва разом з іще декількома так само фактично непридатними за здоров'ям. (Пізніше я дізнався, що це зараз типова ситуація: навчалки фільтрують на вході тих непридатних, яких не відфільтрували ТЦК. Буває що по двоє-троє з заїзду, а буває що й половину групи повертають).

Тож їхали вночі (співчуваю водієві, туди-сюди з невеличною перервою на поїсти та поспати), повернулися невдовзі після закінчення комендантської години, а далі – очікування, знов ТЦК, і, абсолютно зненацька, мені видають на руки військовий квиток і кажуть що це все, можна йти. Жодних наступних повісток, жодних обговорень наступної відправки. Звісно, я там позначений як на обліку, обмежено придатний та військовозобов'язаний, тож ніхто не заважає їм назавтра прислати нову повістку, але це найближче наближення до "Доббі вільний" в цих умовах. Обережно почекаю якийсь час і, як все буде добре, визнаю, що гадання таки працюють.

Ну... дякую. Але... 132 дні порваних нервів, засмучених клієнтів, студентів, супервізантів та друзів... Ну бля.

Ще, до речі, весь персонал навчалки, який я встиг побачити, напрочуд чемний, уважний і допомагаючий. А командир і взагалі на диво чуйна та тепла людина. А от щодо побутових умов і режиму дня – все саме настільки неприємно, як я і очікував. Такі справи.

Таки призначили мені відправку, на ранок 22 серпня. Два тижні, щоб призвичаїтись до новини. Працюватиму до 20 серпня, я гадаю.

Великий експеримент з гаданнями можна вважати завершеним. Не працюють :)

Без змін. Зайшов, відмітився, наступний візит за новинами 31 липня.

Співбесіда до можливого підрозділу. Люди приємні. Розробники їм не треба, треба адміни та оператори підтримки. Ну, адмін я так собі, але може й так влаштую. Наступного тижня скажуть рішення.

На Осокорках тихо, у мене поки що все гаразд.

Чекаю на перемогу.

Зайшов, відмітився, наступний візит за новинами 11 липня.

Скасував несуттєві підписки на всяке. На суттєві акаунти, які неможливо легко поставити на паузу, позакидував річні суми грошей.

Поміняв батарейку в наручному годиннику, не чекаючи, доки стара висяде. Тепер ще на пару років вистачить.

Купив собі другий телефон (теж захищений і зі ще більшою батареєю) і другий номер для нього на випадок, якщо роз'їбу основний.

Зрозумів, як розтягти берці вшир так, щоб не власними ногами. Якщо запхати в них кросівки і лишити так на кілька днів, то виходить те, що треба.

Вийшло наразі по-середньому: і не забрали на місці, і не відпустили. Обмежена придатність у мене таки є. Офіцер двічі (як мені здалося, з надією) питав, чи нема у мене законних підстав для відстрочки. У мене, на жаль, немає. Тож зараз заповнив тести у психологів, а в четвер донесу документи для облікової картки. А там побачимо.

Невизначеність триває.

Прийшов, побачив, пішов, прийшов, побачив, пішов, прийшов, побачив, здав документи.

Тобто пам'ятаєте, я в п'ятницю прийшов до ВЛК, а ВЛК на місці вже геть нема, кудись переїхала. Мене кудись скерували, як виявилось – не в ту ВЛК. Тож сьогодні вранці мене перескерували ще раз, цього разу вже куди треба, але аж на 16:00.

Ну, принаймні без черги. Здав свою пачку аналізів та висновків обстежень. Всі мої діагнози занотували (з них два точно тянуть на обмежену придатність, і ще два на межі між повною та обмеженою). Висновок мені не сказали, дізнаюсь вже зранку в понеділок, коли піду до ТЦК за рішенням.