Уповзище

Здибав файну спокійну іграшку Oxytone. За принципом практично те саме, що й давня андроїдна гра Weave (на жаль, її так давно закинули підтримувати, що на сучасних системах вона падає) і близько до моєї гри Tangler. Щоб медитативно розвантажити мізки – саме те. Рекомендую.

В книжці Грега Ігана "Заводна ракета" ("The Clockwork Rocket", 1st part of the "Orthogonal" trilogy by Greg Egan) автор частково описує правила гри, в яку в кількох епізодах грають персонажки.

Мені стало цікаво доробити правила до рівня, коли в ту гру справді можна буде грати. І доробив; точніше, ще й трохи переробив, бо в оригіналі та гра побудована на принципі повного балансу очок (це натякає на закони фізики їхнього світу і, певною мірою, біології мешканців), це виходить надто нудно. Я додав дещицю випадковості, стало краще.

Отже, от.

Психанув і купив комплект заспокійливих ігор-пісочниць для безцільного будівництва. Про гру Dorfromantik я вже писав, там треба викладати з плиток-фрагментів ідилічний сільський пейзаж. Тепер маю у тому ж дусі: Islanders, де треба забудовувати селищами острови; Cloud Gardens, де треба зарощувати рослинами закинуті будівлі й смітники; Townscaper, який мені зараз особливо подобається, де з кубиків можна будувати затишні міста. В комплекті ще йде The Block, дуже-дуже проста забудівля середньовічного міста, але вона наразі аж надто проста. Можливо, з часом теж виросте.

Townscaper є й для Android.

Знайшов ще цікаву гру, Minimal Dungeon RPG. Здається, в неї можна залипнути. Повноцінна бродилка по підвалинах, з сюжетом, і з дуже мінімалістичною графікою. Те що треба. Нічого зайвого, простір для уяви.

Принцип гри трохи нагадує Dungelot, який я теж люблю, але графіки там дещо більше.

Третя гра. Цього разу вийшла не така залипуча, як попередні дві. Писати її було цікаво, а наскільки людям сподобається грати – побачимо.



Гру створено за мотивами розповідей про евакуацію від війни. Задача: слідкувати, щоб кульки рухались та залишалися живими, уникаючи зіткнень та лінії шредера. Для цього можна заміняти на полі фрагменти шляхів та вибирати напрямки руху на розвилках. Ви граєте проти хаосу; після кожного вашого ходу хаос робить свій, коли на зле, коли на добре.

Як завжди, гра безкоштовна, для десктопів (Java) та Android- https://play.google.com/store/apps/details?id=com.andrzejn.xodus
Добру людину, яка все збере та протестує на iOS, все ще чекаю.

На попередній грі я вчився робити безперервну анімацію та працювати з датчиками прискорення, цього разу – працювати з камерами, щоб отримати плавну прокрутку та масштабування. Ще є чому вчитися :)

https://github.com/andrzej-nov/Xodus#readme

Ви не повірите, але цю гру я планував десь двадцять п'ять років, з того місяця, як дізнався про настольну гру Tantrix. Ідея мого варіанту спала мені на думку швидко, але... Спочатку не вистачало хисту, потім сил та часу, потім я вибирався з депресії, потім знов сил та часу, потім я надовго захопився навчанням на психотерапевта... І аж тепер от ось. Час від часу я споглядав, чи за ту чверть століття хтось інший не реалізував вже ту ідею, але ні. Отже, це була моя справа.

Tangler – це невеличка казуальна головоломка. Мета гри: викладати випадково згенеровані фішки на дошку, створюючи безперервні кольорові криві. Коли криві замикаються у петлі, вони зникають, даючи простір для нових ходів.



Коротке відео, щоб отримати враження: https://www.youtube.com/watch?v=VJ5AahzphoU

Гра пропонує 3 розміри дошки, 3 типи фішок і до 6 кольорів з можливістю унікальних/повторюваних кольорів на фішках.

Гру задумано як медитативну, по типу створення мандали, тому тут немає ігрового таймера і таблиці рекордів. Також немає звуку, реклами та покупок у грі. Гра повністю безкоштовна і такою залишиться. Вона не використовує підключення до інтернету та не вимагає жодних дозволів пристрою.

У гру можна грати на смартфонах, особливо на дошках меншого розміру, але для кращого враження рекомендується використовувати більший екран (планшет).

Гра доступна у вигляді Java JAR для десктопів та APK для Android. Взяти їх можна на https://play.google.com/store/apps/details?id=com.andrzejn.tangler та отут: https://github.com/andrzej-nov/Tangler#tangler

Для iOS версії нема, бо мені нема на чому її збирати та тестити. Може, якась добра людина це зробить з мого коду, тоді додам і у себе.

Неделю назад я рассказывал о стрессовом истощении, в которое мы все влетели, и упоминал, что одно из полезных занятий в этом состоянии – играть в простые игрушки, где всё понятно и не надо напрягаться. Понятно, что у каждого любимые игрушки свои, но вот для примера мои (под Android).

( Скриншоты и описания )

В "Стелларисе" есть такой параметр – этическая (ценностная) ориентация (по направлениям: материализм / спиритуализм, ксенофилия / ксенофобия и т.д.). Какую-нибудь персональную этику там имеет каждое существо; граждане собираются в партии с соответствующими этическими направлениями; и есть официальная государственная этика, от которой зависит политика империи, определённые возможности, разрешённые и запрещённые действия. Можно по-всякому поддерживать определённые персональные ценности, и тогда со временем меняется направление всей империи.

Игру я начинал за империю людей в духе "Стар трека": эгалитарные материалисты-ксенофилы. Соответственно, со временем ко мне интегрировались слабейшие расы, искусственный интеллект имел полные гражданские права, и всем поровну обеспечивали утопическое благосостояние. Когда во время войны античных империй пришлось принять вассалитет одной из них – государственная этика сменилась на этику сюзерена (логично). То есть на фанатичных спиритуалистов. И опа – искусственные интеллекты (четверть населения, на минутку) мгновенно ограничены до слуг-рабов (поскольку официально не имеют души), общественные форумы превращены в храмы, и всем ограничили обеспечение, потому что заботиться надо о душе, а тело достаточно просто поддерживать.

Дальше – война античных империй, нашествие внегалактических монстров, война за независимость. Всё с победой, но это тридцать лет. За это время 70% населения вполне свободно и демократично меняют персональные взгляды и теперь поддерживают фанатичный спиритуализм. Теперь, если я хочу вернуться к первоначальным ценностям, я должен поддерживать партии соответствующих направлений и давить противоположные, ждать, пока взгляды населения сдвинутся назад, затем поочерёдно приводить определенные партии к власти – тогда государственная этика сдвигается в направлении партийной. Это лет на пятьдесят-шестьдесят работы. А у меня осталось только пятнадцать, потом конец игры и финальный счёт. Я просто не успеваю.

Как же всё это напоминает жизнь.

Прочитал хвалебный отзыв об игре Europa Universalis IV (альтернативная история в жанре Civilization от авторов Stellaris). Почитал описание в Википедии. Оценил количество доступных дополнений. Посмотрел в Steam. Нет, пожалуй, 4000 грн за комплект, который будет приятно греть душу, но в который я неизвестно когда соберусь сыграть – это многовато. Подожду рождественских скидок, что ли.

На днях подумал: а не залипнуть ли мне в какую-нибудь онлайн-игру? Погуглил, полазил, посмотрел, во что нынче играют. Понял, что я безнадёжно устарел для всего этого.

Потом понял, чего мне хочется. Хочется пошаговую 3X стратегию, без четвёртого X - "eXterminate". Только чтобы исследовать, расширяться, добывать, строить и обмениваться. Желательно вообще без такого понятия как победа, даже мирная. (Симуляторы строительства ферм и городов не годятся с другой стороны, там нет eXplore).

Вздохнул. Поставил старых-старых "Settlers"...