День тридцять другий

Перейшли на літній час (і це хіба не найнезначніша з теперішніх подій). Завтра за планом завершують опалювальний сезон. Знадвору +1, зранку сипав дрібний сніг. Зі вчора дме сильний вітер, за гуркотом бляхи на даху не чути ніяких вибухів.

Тож на Осокорках так само тихо. У мене так само гаразд. Доробляю в грі підказку найкращого ходу, подеколи вона вже знаходить ходи краще за мене.

Я зрозумів, для чого оті раптові прокидання посеред ночі: вони для інсайтів. Мені в ті хвилини спадають на думку найкращі ідеї щодо доробки гри. Тож, якщо ви прокинулись посеред ночі, подумайте про якусь найцікавішу з ваших поточних справ – можливо, теж щось вимислите.

Бачив вчора думку, що приклад дефашизації Німеччини не спрацює для Росії, бо Німеччина послідовно божеволіла лише п'ятнадцять років, а Росія чи то сто, чи то триста, залежить як рахувати. Ну то що, у нас на це є приклад давніх іудеїв – два покоління пустелею, і наслідки багатовічного рабства нейтралізовано.