День вісімдесят четвертий

На Осокорках тихо. В метро розсунули та сховали гермозатвори, які були зачинені з початку війни. По місту потрохи прибирають укріплення.

У мене все гаразд. Вчора допомагав рятувати знайому кішку (все гаразд, ветеринарка сказала, що киця одужає). Знову відчув, як мій спокій, зовні непорушний, тримається на тоненькій шкаралупці усталених рутин та звичного порядку. Будь-яка помітна несподіванка вибиває мене з рівноваги, і потрібно пару годин протупити, щоб відновитися.