День двісті сорок дев'ятий

На Осокорках тихо, у мене все гаразд.

Вчора відключень не було – пишуть, що по всьому Києву. Чи це люди почали економити по квартирах, чи просто якісь підприємства вимкнулися на вихідний?

На шостому році використання почав продавлюватися наповнювач матраса, пружини вже відчутно тиснуть на спину. Весь матрас міняти шкода, він в цілому ще добрий. Купив каремат, застелив згори.

Все ж зміна повсякденного розкладу під непередбачувані відключення – це теж неабиякий стрес, мабуть більший, ніж комендантська година та зупинки транспорту під час тривог (для мене точно більший, бо я не так часто їзжу в місто чи пізно повертаюсь додому). Психіці треба час, щоб пристосуватися. Більше туплю, складніше фокусувати увагу. Треба, напевно, знов пропити курс фезаму для підтримки.

Звички потроху достосовуються під умови. Наприклад зготувати їжу та перемити посуд треба, поки є світло, а не коли захочеться їсти. Бо невідомо, коли буде наступна можливість.

Чекаю на перемогу.