День двісті п'ятдесят п'ятий

На Осокорках тихо, у мене все гаразд. Вчора зранку електрику вимкнули аварійно на дві години, потім повернулися на графік.

З розкладом вимкнень моє життя спростилося (бо можна планувати) і одночасно ускладнилося. Бо тепер, коли є електрика та інтернет – я працюю. А коли електрики немає, то ані помитися (бо без насосів вода на двадцять п'ятий поверх не доходить), ані щось зготувати. В магазини чи на пошту ходити теж треба мінімум за пару кілометрів, бо все найближче вимикається разом зі мною. Все це тепер треба теж окремо планувати та пхати в розклад.

Чекаю на перемогу.