День двісті п'ятдесят восьмий

На Осокорках тихо, у мене все гаразд.

Відключення нарешті стали сприйматися, як погода. Буває дощить, тоді не можна працювати знадвору. Буває відключення, тоді не можна працювати в хаті. Буває дощить, відключення і свято, тоді взагалі працювати не можна. І приблизно з такою самою якістю прогнозів.

Найсильніше відключення б'ють по онлайн-групах. Якщо з поодинокими клієнтами можна якось домовитись та пересунути на робочі години, то посунути цілу групу майже неможливо. Але от вчора мені пощастило, за графіком я б пропустив чотири години з п'яти, а оскільки графік відключень аварійно відключали, то пропустив лише півтори.

В Києві, схоже, знов криза люлькового тютюну. Довелося пошукати, щоб знайти на черговий закуп.

Чекаю на перемогу.