День сімсот дев'яносто сьомий

На Осокорках тихо, у мене поки що все гаразд.

За три тижні з отримання повістки схуд вже на три кілограми, хоч якась користь. Коли я мріяв якось схуднути, я мріяв про інше, але я вже розумію, як працює ця магія.

Чекаю на перемогу.

Серія п'ята, ВЛК+ТЦК

Таки отримав направлення на обстеження в психоневрологічному стаціонарі, адресно в Павлівку. Завтра поїду туди. Тепер маю два шанси отримати непридатність, ну й продовжую подаватися на всі вакансії, які хоч якось мені пасують.

Купка людей на вході ТЦК, яку я бачив 18 квітня – то було взагалі нічого. Зараз там кілометрові черги з повістками, люди стоять по багато днів, щоб просто потрапити на вхід того конвеєра. Як я і передбачав, з новим законом про мобілізацію система захлинулася.

В черзі

Сьогодні (коли я не встиг відмітити в ТЦК своє направлення), спостерігав, як в сусідній черзі (яка теж не встигла, тільки їх там було не четверо, як до нашого кабінету, а три десятки) призовники мало не побилися, складаючи список черги на завтрашній ранок. Люди тікають від мобілізації, ага, ага.