День вісімсот восьмий

В Павлівці тихо, у мене поки що все гаразд.

Починаю звикати до місця.

Чекаю на перемогу.

Тізер

Добігає кінця моя десята доба в стаціонарі. Не без користей – от і антидепресант вже діє, і частину симптомів пояснили гіпертонією, тепер ще й до кардіолога зайду. Ну й власне якийсь діагноз напишуть для ВЛК.

А ще я переконався, що не помилявся в оцінках того, наскільки мені дискомфортно поза домом і звичними рутинами самопідтримки. Навіть в оцих курортних умовах, де можна цілими днями лежати, а не бігати. Терпіти я все це можу, і виживати можу, але виживати набридло вже. Ну й мозок тоді витрачає всі ресурси на виживання, а не на корисну роботу.

Корисний вийшов лайт-тізер навчального центру.