День дев'ятсот п'ятнадцятий

На Осокорках тихо (крім повітряних тривог), у мене все гаразд.

Ноги врешті припинили боліти після доби в берцях.

Чекаю на перемогу.

"Згодом всім стало ясно...

...що день не задався од самого ранку".

Те, що видавалось трохи затягнутою тривогою, виявилося масовим обстрілом на 8 годин. Принаймні в наших краях. Притому що до нас мало що долетіло, я чув лічені пуски ППО. І з електрикою спочатку пощастило, вимкнули лише об 11:30.

Звісно ж, на цей день мені доставили новий матрац (бо старий п'ятикратно перекрив свій гарантійний термін і вже розсипався). І, звісно, доставили під час відключення. І я допер його сходами вже на двадцятий поверх, коли електрику увімкнули.

Окей, я нашвидкуруч розклав той матрац і пішов годувати кішок колежанки. Звісно ж, тепер вже там вимкнули електрику. А коли я повертався додому – знов вимкнули вже у мене...

Щось я сьогодні перебігався сходами.

Ну хоч матрац добрий.