Мовне питання

[andrzejn]

Я народився в Києві в російськомовній сім'ї. В 1970-х роках це було скоріш правилом, аніж винятком. Тож російська мова – моя перша і базова, нею я володію найкраще, на її автоматично переходжу в хвилини втоми та перевантаження. Українську я почав вивчати як іноземну у другому класі школи. Була навіть можливість відкосити, бо мій батько був військовим (було тоді таке правило, оскільки військових, теоретично, могли будь-коли відкомандувати з сім'єю до іншої республіки СРСР). Але ні я, ні батьки цього не забажали, тож я вивчив і українську. І потім не пожалкував, бо в бібліотеці та книгарнях було досить фантастики українською мовою, і оригінальної, і перекладів, і багато чого легше було знайти українською, ніж російською. (А ще потім я дещо російське вперше прочитав в польському перекладі, але то вже інша історія).

Потім значний час українська була мені здебільшого ні до чого. Ну, деякий час я працював програмістом на державні установи та банківський сектор, тож треба було обробляти та формувати документи українською. Можливо, деякі динозаври ще пам'ятають проблеми з українською в кодовій сторінці cp866 та боротьбу за перехід на кодування RUSCII (cp1125), до якої доклався і я... Але то було суто професійне. В житті панувала російська. Я вмів (не без напруження) спілкуватися українською, і відповідав нею, коли до мене зверталися цією мовою. Звичайна ввічливість: відповідати мовою співрозмовника, якщо можливо.

Щось зрушило років десять тому. В мене на програмістській роботі з'явився україномовний колега. І ми розмовляли українською. Я почав вчитися на психолога та психотерапевта – і там також з'явилися україномовні колеги. І ми розмовляли українською. Потім їх побільшало. Потім прийшли україномовні клієнти (зараз їх в мене біля третини від загальної кількості). Я розмовляв і практикувався.

Процес пішов швидше з початком російського нападу. Не раптово, ніяких революційно-політичних декларацій. Поступово, еволюційно. Просто раптом мені ставало бридко та якось незручно дивитися на російський інтерфейс системи на ноуті, телефоні та сайтах – і я перемикав на українську мову (де вона була) чи англійську (де не було). Поступово перекладав свою інформацію профілю у різних реєстраціях (цей процес ще не скінчено). Звертався українською до касирів у магазинах та офіціантів у кафе. Як помітили мої читачі фейсбуку, у квітні я здебільшого перейшов на українську й там. Ні, мовний закон тут ні до чого, і навіть вибори не цілково до чого. Просто я відчув, що російська мова муляє мені все більше, вона все менше доречна у спілкуванні.

Навряд чи я цілком відмовлюся від російської. Я все ще краще володію нею, коли пишу художку, і все ще збиваюся на неї, коли замислююся. Я ще не відчув бажання перейти на українську в своєму LJ. В моєму житті все ще досить контекстів та друзів, з якими я спілкуюся російською. Мабуть, це залишиться. Але напрямок процесу такий. Російська стає все менш доречною. Я це відчуваю.

Comments

[talmou]

Саме так. Російська в українській диглосії потроху стає нижньою мовою.

[victor_sudakov]

Интересно, что сейчас принимается за нормативный украинский язык? Какой диалект? Где и как зафиксирована норма? Насколько современный нормативный украинский похож на язык Шевченко, например (стихи которого на украинском я пробовал читать)? Или он более западный?

[andrzejn]

Нормативы принимаются соответствующей организацией. Вот как раз недавно приняли новую редакцию, добавив альтернативные варианты написания и отодвинув украинский от русского: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf . Мне оно непривычно :)

Живой украинский сейчас быстро эволюционирует, поскольку всё больше людей на нём говорят и пишут, так что диалекты проникают друг в друга. Не только западные слова, всякие. Но язык Шевченко всё ещё читается, как современный, радикально ничего не изменилось.

[victor_sudakov]

Солидный документ! Но не увидел в нем грамматики. Какие основные отличия от русской морфологии и синтаксиса, по ощущениям двуязычного человека? Может у вас падежей больше/меньше, или интересные глагольные времена есть, какой-нибудь аорист или перфект сохранился? Вон у болгар например 9 времён по типу английских Past Perfect, Future in the Past etc.

[andrzejn]

Самые заметные отличия грамматики: в украинском есть звательный падеж, а причастия практически не употребляются ("пишущий" - "що пише"). Есть специальная форма глаголов будущего времени ("буду писать" - "писатиму"). В остальном практически то же самое, что и в русском.