День четвертий

На Осокорках все ще тихо, тільки ввечері якась диверсійна група спробувала заїхати з боку Борисполя. Вони більше не будуть. Зрозумів, що перестрілка з ручної зброї лякає мене більше, ніж вибухи ракет: ракета – дура, вона або влучила (і тоді вже нічого не зробиш), або не влучила (і тоді безпечно); а от до ворожого автомату з того боку причеплений ворог, який ще багато може нашкодити.

Сьогодні у нас весь день комендантська година. Слава тим дурним локдаунам, ми це вже вміємо. Будуть виловлювати з міста решту заблукалих росіян.

Прочитав міркування, що росіяни, мабуть, зараз тягнуть до України важку арту. Стало моторошно. Війську вони великої шкоди не зроблять, російська арта не краща за танки та ракети, а от обстрілювати цивільні будинки – це вони вміють добре, всі бачили. Ну, може якось мине. Не буду поки що про це думати.