День сто четвертий

На Осокорках тихо, у мене все гаразд. Спілкувався з колегами, гуляв. Чекаю на перемогу.

У мене є подібний досвід чекання: коли я звільнявся з останньої роботи, я попередив шефа за рік, намалював собі в екселі календарик та весь той рік щодня замальовував в ньому по кліточці.

Всі там будемо

Спостерігаю за особливостями свого депресивного стану. Він цікавий: самопочуття нормальне, сплю добре, тривоги та суїцидальних думок немає. Просто все втратило будь-який сенс. Схоже, що мені вибило виключно дофамінову систему. В принципі, воно логічно, після цих трьох місяців майже щоденних емоційних гойдалок та потужних несподіваних новин...