День десятий

Ходив докупити сира. На Осокорках так само тихо, тільки вдалині подеколи гупають пуски ППО. Людей знадвору мало, але є. Машини їздять, собак гуляють. В супермаркеті черг немає. Молочки немає, але сиру багато. Взяв. Масками вже ніхто не переймається, половина їх ще носить за інерцією, а інші вже кинули. Ніхто їх за це не чіпає.

Знадвору хмарно та біля нуля, прогноз обіцяє, що будуть невеликі морози. У мене двоякі відчуття. З одного боку я розумію, що людям зі зруйнованих будинків без опалення зараз украй скрутно. З іншого – особисто трохи радію (хоча й соромно за це), що війна йде зараз, коли бридко та холодно: було б дуже прикро втрачати теплу весну з далекими прогулянками, у нас і так вже дві попередні весни відібрали.

Працюю, туплю, трохи програмую. Врешті зрозумів, де у мене баг у відмалюванні, можна просуватися далі.