День сто вісімнадцятий

[andrzejn]

На Осокорках тихо, у мене все гаразд. Зустрічався з колегами (онлайн, бо половина ще в евакуації по різних країнах). Помітив нове враження, якого не було на таких зустрічах раніше: з розповідей не складається єдина картинка. Нібито кожен приніс по дві повних жмені пазликів з трьох різних комплектів (у кожного своїх), і все це висипали у велику групову купу. Збирайте.

Минула найкоротша ніч року, тепер по хвилинці день почне скорочуватися. Але головна спека, в усіх сенсах, ще попереду.

Чекаю на перемогу та гарячу воду.

Comments

[paserbyp]

Це дуже цікаве питання і я не зовсім згоден про скорботу. Тут кожний вирішує для себе і тільки Бог йому суддʼя в цьому питанні!